4 лютого член Національної ради Максим Онопрієнко і фахівці апарату медіарегулятора в онлайні провели зустріч із представниками Шведського агентства з питань медіа та Шведського агентства психологічного захисту. Основні питання, які обговорювалися, – особливості регулювання медіа у країнах, досвід боротьби з дезінформацією і протидії мові ворожнечі й тероризму в медіа, розвиток медіаграмотності і медіаосвіти. Зустріч відбулася на виконання заходів Угоди про співробітництво у сфері безпеки між Україною та Швецією.
Фахівці Національної ради поділилися досвідом проведення моніторингу й аналізу контенту медіа, визначення порушень контенту щодо наявності пропаганди війни, закликів до порушення територіальної цілісності України, мови ворожнечі, дискримінації тощо.
Українська сторона цікавилася, наскільки доступною у Швеції є російська пропаганда і як населення реагує на неї. За словами шведських колег, після введення Європейським Союзом санкцій проти російських каналів вони більше недоступні в країні. Пер Енеруд, представник Шведського агентства психологічного захисту, який має журналістський досвід і практику роботи в Грузії, Молдові, Україні, Палестині, росії, зауважив, що «Швеція – складна для російської пропаганди країна». Там мала російськомовна громада і немає проросійських рухів. Загалом у країні мало тем, через які російська пропаганда могла би увійти у публічний дискурс. А та, яка потрапляє в країну, – здебільшого зі США та Німеччини.
Дезінформація, як і любов до пліток, за його словами, властива людині. І ми не можемо повністю викорінити її з нашого життя. Натомість необхідно навчити людей піддавати сумніву те, що вони чують. Якщо ми навчимо людей реагувати на інформацію запитанням «А це справді так?», то це буде хорошим досягненням.
Стосовно застосування санкцій Шведським агентством з питань медіа Анна Дінгерц пояснила, що реакцією регулятора є «оприлюднити рішення, надати йому розголосу». У країні потужно діє система морального осуду – shame and blame system, і дуже розвинене саморегулювання. Норми етики, які для себе прийняли, наприклад, видавці преси, є глибшими, ніж норми закону. І вони стало діють упродовж тривалого часу.
Колеги зі Швеції також поділилися тим, як у них організована робота з навчання медіаграмотності. Швеція для України є особливо цікавою як країна зі стабільно високим рівнем медіаграмотності. Мартіна Вагнер, представниця Шведського агентства з питань медіа, розповіла про діяльність мережі MILS – Media, information literacy Sweden Network, що опікується питаннями медіаосвіти в країні. До неї входять 24 учасники – представники як державного, так і громадського секторів. Серед них – Шведське агентство з питань медіа, агенція споживачів, кіноагенція, національна бібліотека, школи тощо. Кожен із них має свою сферу опіки в питанні медіаграмотності – чи то загальна освіта, чи то освіта для дорослих, для медіа тощо. Таким чином, усі ці стейкхолдери охоплюють 21 регіон Швеції.
Загалом медіаосвіта в країні вбудована у життя людей змалечку, фактично починаючи з турботи про материнство. Наразі MILS цього року працює над завданням від уряду – широкою кампанією усвідомлення для всіх громадян віком від 13 років. З цією метою будуть підготовлені спеціальні навчальні матеріали, відбуватиметься навчання тренерів тощо.
Анастасія Саєнко з відділу стратегічного розвитку та проєктної роботи у сфері медіа управління контролю, аналізу та стратегічного розвитку Національної ради розповіла, як український медіарегулятор працює з питанням медіаграмотності, зокрема про проведені для регіональних журналістів тренінги і опитування медійників для визначення рівня їх медіаграмотності та подальших потреб у навчанні. Цими практичними досягненнями український медіарегулятор поділиться зі шведською стороною.
Шведські колеги відзначили, що досвід українського проєкту «Фільтр» надихнув їх провести подібне опитування і у своїй країні, щоб мати уявлення про сильні і слабкі сторони своїх громадян у медіаграмотності. Це важливо й корисно ще з погляду широкого використання соціальних мереж та вміння осмислювати почуту і побачену там інформацію.
Говорячи про те, чому пропаганда і дезінформація стає можливою у сучасному світі, учасники зустрічі зупинилися на темі журналістської освіти. Пер Енеруд розповів про свої спостереження, що освіта для журналістів у Швеції є доволі уніфікована і більш схожа на соціологічні науки. Шведські журналісти краще навчені технічно вивіряти інформацію, перевіряти її, досліджувати. Натомість в росії, Україні журналістська освіта має радше лінгвістичну, літературну основу, а тому тут журналісти пишуть цікавіше, однак не так вдало працюють з перевіркою інформації та її критичною оцінкою. Крім того, досвід журналістики у Швеції розпочинається здебільшого на мікролокальному рівні, а тому журналіст завжди перебуває під пильним оком своєї громади.
Сторони домовилися, що далі у разі потреби проводитимуть консультації. Також подібні зустрічі Національна рада матиме і з іншими регуляторами.
