Як сьогодні комунікувати з дітьми, коли цифрові технології повністю поглинають їхню увагу, а реальність для них – це онлайн? Цьому актуальному питанню було присвячено міжнародний захід, організований ЮНЕСКО спільно з Центром медіаосвіти та інформаційної грамотності (CLEMI). Голова Національної ради Ольга Герасим’юк, яка зараз перебуває з робочим візитом у Франції, взяла участь у глобальній ініціативі.
Під промовистою назвою «Навчати чи забороняти: вихід із глухого кута – нова ініціатива ЮНЕСКО щодо батьківства в цифрову епоху» експерти представили нову глобальну стратегію підвищення медіаграмотності в сім’ях. Переповнена зала в Парижі засвідчила: тема гаряча і потребує пошуку можливостей. Батьківські асоціації, освітяни, психологи, медіаексперти і – що показово – самі підлітки зібралися, щоб розібратися в проблемі, яка торкнулася практично кожної сім’ї світу.
Учасники дискутували про нагальну проблему встановлення комунікації з дітьми в умовах цифрової епохи, коли між поколіннями виникає новий тип розриву.
Голова українського медіарегулятора поділилася спостереженнями про особливість сучасної ситуації:
«Ми сьогодні маємо перше покоління батьків, котрі живуть і виховують своїх дітей у цифрову епоху, яка поглибила прірву між поколіннями і поставила надзвичайно багато нових викликів, яких раніше люди не відчували і не знали».
І раніше конфлікт поколінь стосувався ціннісних питань – музичних смаків, політичних поглядів чи життєвих пріоритетів, а нині батьки і діти живуть, у буквальному сенсі, в різних світах. Сучасні підлітки не просто користуються гаджетами – вони мислять категоріями цифрового простору. Їхні сленги, способи спілкування, навіть гумор формуються в онлайн-середовищі. Батьки часто відчувають себе іноземцями у власному домі, не розуміючи, про що говорять їхні нащадки. Такий розрив викликає у дорослих тривожність і безпорадність.
Рішення, яке пропонують фахівці, може здатися простим, але вимагає кардинальної зміни мислення. Традиційного запитання «Як минув твій день?» уже недостатньо. Батькам треба навчитися цікавитися онлайн-активністю дитини, розуміти її цифрове життя.
Несподівано, що молоді учасники заходу висловилися за встановлення певних законодавчих меж для власної онлайн-активності. Вони розуміють ризики цифрового світу і готові до обмежень заради власної безпеки.
Законодавчі рішення особливо важливі для країн, охоплених конфліктами, де інтернет стає основним способом підтримки соціальних зв’язків.
Для України, яка живе в умовах війни, потреба у міцних сімейних зв’язках та інформаційній безпеці дітей є ще більш актуальною. Участь у таких ініціативах – не лише про глобальну солідарність, а й про конкретні кроки до захисту майбутнього покоління, спільну відповідальність за тих, хто зростає в епоху турбулентності, страхів і цифрової невидимості.
