У Києві 25 червня відбувся круглий стіл, присвячений темі протидії стратегічним позовам проти громадськості, більш відомим за абревіатурою SLAPP (Strategic Lawsuits Against Public Participation). Захід організували Комітет Верховної Ради з питань свободи слова, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національний комітет Міжнародної програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» (IFAP) та ГО «Платформа прав людини», за участі Національного комітету співпраці з Програмою IPDC ЮНЕСКО.
Протягом трьох годин експерти, представники державних органів, громадських організацій і міжнародних інституцій обговорювали існуючі виклики, можливості координації зусиль та ресурси для ефективної протидії SLAPP в Україні.
Практика подачі позовів про дифамацію бере свій початок ще у XIII столітті. Однак саме в XXI столітті ці позови набули нового – стратегічного характеру. Поняття SLAPP увійшло до міжнародного дискурсу після вбивства мальтійської журналістки Дафне Каруани Галіції у 2017 році, яка була відома своїми антикорупційними розслідуваннями. На момент смерті проти неї було відкрито 48 справ щодо дефамації. Багато медіа, після резонансного вбивства, почали видаляти матеріали, бо боялись, що вони будуть наступними. Історія мальтійської журналістки стала каталізатором законодавчих змін у Європі, де SLAPP почали розглядати як загрозу свободі слова та демократичному розвитку. Згодом з’явилися рекомендації Ради Європи щодо протидії використанню стратегічних позовів проти громадської участі. Із часом Європейський парламент ухвалив Директиву, яка встановлює мінімальні стандарти захисту журналістів, правозахисників, науковців, активістів – усіх, хто бере участь у публічному дискурсі.
Український контекст – системна загроза для медіа
Модератор заходу, член Національної ради Олександр Бурмагін нагадав, що сьогодні тема протидії SLAPP є одним із пріоритетів наших колег у Раді Європи. Нещодавно там було підготовлено перший регіональний документ, спрямований на боротьбу з цією формою тиску на свободу слова та журналістську діяльність.
Як зазначив голова парламентського Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, хоча SLAPP-позови – це не топ-проблема для України, особливо зараз, коли головний виклик – російська агресія з понад 800 злочинами проти медіа, працювати з іншими загрозами теж необхідно. Парламентар нагадав, що питання SLAPP є частиною євроінтеграційного порядку денного. Відповідно до вимог Європейського акту про свободу медіа (EMFA), Україна до 2027 року має створити ефективні правові механізми захисту журналістів. Робоча група з понад 25 учасників уже працює над відповідними змінами, перші законопроєкти очікуються восени 2025 року.
«Наше завдання – не чекати, поки нас зобов’яжуть. Ми маємо створити власну модель, яка відповідатиме українським реаліям», – заявив Юрчишин.
Голова Національної ради Ольга Герасим’юк зауважила, що на сьогодні в українському законодавстві відсутнє чітке визначення SLAPP-позовів. Водночас, певні запобіжники вже закладені в Законі України «Про медіа».
За словами голови Національної ради юридичні переслідування журналістів через суди в Україні мають глибоке історичне коріння і тривалий час залишаються ефективним інструментом тиску.
Ольга Герасим’юк також згадала конкретні українські кейси, які вже стали предметом розгляду й Європейського суду з прав людини або тягнуться роками, зокрема справи журналістів «Наших грошей», «Дзеркала тижня», «КиївІндепендент», а також багаторічне переслідування з боку Портнова, Медведчука, Семочка та інших публічних осіб.
«Це не нова загроза: чимало справ, ініційованих ще за режиму Януковича, тривають роками. Деякі з них живуть навіть після смерті позивачів – як, наприклад, справи, подані Андрієм Портновим. Суди продовжують їх розглядати, рішення ухвалюються, компенсації стягуються. Такі дії мають не лише покарати конкретного журналіста, а й «охолодити» активність всієї медіаспільноти. Особливо вразливими є жінки-журналістки, медійники-представники національних та інших меншин, регіональні медіа – ті, хто вже стикається з подвійною дискримінацією», – наголосила Ольга Герасим’юк.
Голова медіарегулятора нагадала, що Україна у питанні протидії SLAPP працює як на національному, так і на міжнародному рівнях. Зокрема, нещодавно було створено Національний комітет в рамках Міжнародної програми розвитку комунікацій ЮНЕСКО (IPDC) – унікальну ініціативу в структурі ЮНЕСКО.
«Комітети IPDC, а також «Інформація для всіх» IFAP, у тісній співпраці з Національною радою і партнерами, надалі просуватимуть цю тему. Захист журналістів, зокрема від SLAPP – наш пріоритет», – зазначила вона.
Народна депутатка та голова підкомітету з інформаційної політики Євгенія Кравчук, яка приєдналася до круглого столу онлайн, звернула увагу на зовнішній вимір проблеми. За її словами, росія активно використовує позови проти журналістів за кордоном, зокрема в Європі. Прикладом є переслідування данських журналістів, які розслідують тіньовий флот рф.
«Європейці офіційно платять за газ росії, а ці кошти повертаються у вигляді позовів проти журналістів. Це гібридна атака», – зауважила Кравчук.
Вона також підкреслила проблему «позовного туризму», коли українські бізнесмени подають позови до іноземних судів проти медіа – з метою тиску та замовчування розслідувань.
Під час дискусії виступили також народний депутат Євген Брагар, медіаюристи ГО «Платформа прав людини» та ГО «Лабораторія цифрової безпеки», експерти Ради Європи та з юридичних питань.
Учасники круглого столу зійшлися на тому, що Україна потребує швидкого ухвалення законодавства, яке відповідатиме європейським стандартам. Ідеться про механізми фільтрації безпідставних позовів, компенсації витрат та особливий захист для вразливих груп журналістів. З огляду на те, що Україна зобов’язана імплементувати Європейський акт про свободу медіа (EMFA) до 2027 року, а питання протидії SLAPP є в євроінтеграційній Дорожній карті з питань верховенства права на 2026 рік, мають бути ухвалені відповідні законодавчі зміни.
«Це питання не може залишатися декларативним. Ідеться не лише про свободу слова – це про демократію в цілому», – підсумувала Ольга Герасим’юк.
Довідка:
SLAPP (Strategic Lawsuit Against Public Participation) – це позови, що мають на меті не захист честі чи ділової репутації, а тиск на журналістів, громадських активістів або правозахисників шляхом виснаження їхніх ресурсів та знищення критичного дискурсу. Визнані у Європі як загроза свободі слова, вони стали предметом окремих рекомендацій Ради Європи та законодавчих ініціатив ЄС.
