Збереження документальної спадщини в умовах війни, цифровізація фондів та доступ до історичних джерел стали головними темами заходів до Міжнародного дня архівів, які 9 червня відбулися в Центральному державному архіві громадських об’єднань та україніки. Тут відкрилася виставка до 70-річчя співпраці України та ЮНЕСКО і пройшла дискусія «Документальна спадщина: права, пам’ять і майбутнє». Голова Національної ради Ольга Герасим’юк, яка очолює Національний комітет Програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» (IFAP), у складі якого працює Нацкомітет «Пам’ять світу», взяла участь в обговоренні.
Під час дискусії йшлося про те, що архіви часто сприймаються лише як сховища документів, хоча насправді вони є інструментом побудови нових сенсів у міжнародних партнерствах, джерелом освіти та наукових ідей та, звісно, основою національної ідентичності. Повномасштабна війна продемонструвала вразливість документальної спадщини й водночас підкреслила необхідність її цифрового збереження. Саме тому одним із центральних питань стала цифровізація архівів, яка дає змогу убезпечити документи від втрати та зробити їх доступними для суспільства і дослідників. За словами голови Державної архівної служби України Анатолія Хромова, від початку повномасштабного вторгнення в Україні вже оцифровано понад 120 мільйонів архівних документів. І це чи не найбільший світовий результат.
Голова Представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі зауважила у своєму виступі, що «без минулого і без чіткого розуміння історії неможливо будувати майбутнє». Саме тому підтримка архівів є частиною мандату ЮНЕСКО, який організація розглядає в контексті доступу до інформації, історії та правди. ЮНЕСКО як організація і сама розпочала цифровізацію власних архівів, які великою мірою все ще не доступні для загалу.
В умовах війни наша країна потребує більш дієвого захисту своїх пам’яток, наголосила Ольга Герасим’юк. Поліпшеного механізму захисту потребують і інші країни світу, де відбуваються конфлікти і війни.
Також голова Національної ради звернула увагу на збереження сучасних свідчень про життя країни під час війни. Останніми роками спостерігається скорочення надходжень примірників районної друкованої преси до бібліотек та архівів через фінансові труднощі. Водночас саме локальні газети до найдрібніших подробиць відображають хроніку життя в умовах сучасної боротьби. За відсутності таких хронік ми отримуємо великі білі плями в біографії країни. Щоби зарадити цій проблемі, Національна рада звернулася до Уряду з проханням знайти спосіб фінансово підтримати доставку регіональної преси до бібліотек та архівів.
Україна має унікальні документальні колекції, що є національним і світовим надбанням. Національний комітет програми «Пам’ять світу» працює над тим, аби ті з них, що мають світове значення, були внесені до світового реєстру, який веде ЮНЕСКО. Крім того, ведеться робота зі створення Національного реєстру документальної спадщини – за наявності великої кількості архівів у державі вони зберігаються розрізнено й не обліковані в єдину систему. Уже розпочалася розробка положення про національний реєстр. Також необхідно розробити систему підготовки і відбору номінацій для внесення до реєстру.
Учасників заходу привітав заступник голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО при МЗС України Сергій Дворник. У обговоренні також взяла участь Ольга Бажан, директорка Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки.
Модерувала захід Тетяна Шевченко, перша заступниця голови Державної архівної служби.
Захід відбувся в межах проєкту ЮНЕСКО «Збереження єврейської документальної спадщини України, вшанування колективної пам’яті, розширення знань та доступу до архівів, а також сприяння міжкультурному діалогу».
На виставці представлені матеріали з колекцій, що мають міжнародне значення, – документи та свідчення, пов’язані з Голокостом, Бабиним Яром, Чорнобильською катастрофою, а також історією участі України в ЮНЕСКО. Серед найбільш промовистих експонатів – зразки хліба часів Голодомору 1932–1933 років. Ці артефакти є одним із символів трагедії мільйонів українців і нагадують про ціну, яку суспільство заплатило внаслідок штучно створеного голоду.
