Із нагоди Дня журналіста Національна рада відзначила Почесними грамотами медійників із різних куточків України. Серед нагороджених – люди з унікальними професійними шляхами, історії, які заслуговують на окрему увагу, які, попри надзвичайно складні обставини, не припинили виконувати свою професійну місію, – інформувати суспільство. Це – історії про журналістику, яка народжується на перетині людської гідності, професійної відповідальності та щоденних викликів.
Волинь
Історія Святослава Лесюка з Луцька – приклад професійної відданості в найскладніших умовах. Пройшовши шлях від кореспондента до редактора «Громадського Інтерактивного Телебачення» у Луцьку, у 2023 році він добровільно став до лав Збройних сил України.
Нині старший лейтенант Лесюк служить заступником командира мінометної батареї 42-ї окремої механізованої бригади. Водночас, навіть на передовій, журналіст залишається голосом істини – висвітлює перебіг подій на фронті, робить включення для загальнонаціональних телеканалів, бере участь у телемарафоні «Єдині новини». Для Святослава журналістика й військова справа – це різні форми служіння країні, об’єднані спільною метою: захищати Україну та її правду.
Харківщина
Попри постійну загрозу обстрілів, багато медійників залишаються в редакціях, аби продовжувати говорити правду. Один із них – Володимир Носков, журналіст харківського радіо «Накипіло».
Навіть тоді, коли російські ракети залишають Харків без електропостачання та інтернету, зв’язку, він знаходить спосіб вийти в прямий ефір. На радіо він веде програми «Пліч-о-пліч» і «Генплан «Відбудова» – простір для голосів людей, які творять спротив, допомагають, лікують, будують нову Україну.
В ефірах звучать військові, волонтери, лікарі, урбаністи, психологи, звичайні мешканці. І завжди поруч із ними – журналіст, який слухає, ставить чесні запитання і не дає зникнути історіям у вирі подій.
А неподалік, у Золочеві, що на Харківщині, журналіст Василь Мирошник показує, що справжня журналістика не знає віку. За майже півстоліття в професії він звик до викликів, але війна стала найскладнішим з них. Коли в прифронтових селах зникли інтернет і світло, його газети «Зоря» та «Вісник Богодухівщини» залишилися єдиним джерелом друкованої інформації. Мирошник сам пише матеріали, друкує їх і власними силами розвозить по селах, долаючи сотні кілометрів щотижня. Щоб охопити більшу аудиторію, почав знімати відео, навчився їх монтувати і вести прямі ефіри у Facebook – деякі сюжети збирали понад 100 тисяч переглядів.
Про його роботу писали навіть грецькі медіа – у травні 2024 року платформа iMEdD Lab присвятила золочівському журналісту великий репортаж, назвавши «людиною, яка несе правду на передову війни». Для іноземних медійників, які приїжджають висвітлювати війну, Мирошник стає незамінним провідником у прифронтовій зоні.
Київ
Поряд із регіональними журналістами, у Києві працюють фахівці, які формують національний інформаційний порядок денний. Команда телеканалу «Рада» щоденно забезпечує глядачів достовірними новинами, аналітикою та оперативною інформацією. Політичну оглядачку телеканалу «Рада» Юлію Кулініч знають як фахівчиню, якій довіряють. Її аналіз складних політичних процесів допомагає глядачам краще розуміти, що відбувається в Україні та світі.
На тому ж каналі Олександр Стасюк веде щоденну боротьбу з фейками та дезінформацією. Завідувач відділу цифрового контенту та соцмереж стежить за тим, щоб правдива інформація поширювалася швидше за брехню. Головний редактор Василь Шав’як організував роботу команди так, щоб інформування було оперативним і точним. Під його керівництвом створюються матеріали, які не просто інформують, а й підтримують моральний дух людей.
Кореспондентка каналу «Ми-Україна» у Дніпропетровській області Софія Москаленко працює там, де інші не ризикнуть. Місця російських ударів, евакуація цивільних, окопи з військовими – це її робочі локації. Репортажі з Нікополя, Марганецької громади, Кривого Рогу показують війну через особисті історії людей, які її переживають. Попри молодий професійний вік, Софія вміє помічати ключові деталі, що надають її матеріалам глибини й людського виміру.
Зовсім інший формат, але не менш важливий, представляє Роман Недзельський. Його ранкове шоу «Прокидайся!» на «МИ-Україна+» щоранку збирає понад півмільйона глядачів. Він довів, що навіть ранковий ефір може бути потужним інструментом інформування та підтримки. За професійне висвітлення діяльності 4-ї танкової бригади отримав військову нагороду – нагрудний знак «За заслуги перед 4 ОТБР».
Окрім Святослава Лесюка, серед нагороджених є ще двоє, хто поєднав професію зі службою в армії. Солдат Андрій Домановський з Інформаційного агентства знімає про армійські підрозділи безпосередньо в районах бойових дій, протидіє ворожій пропаганді.
З Центру інформаційних ресурсів лейтенант Соломія Резнік має свою специфіку роботи – організовує зйомки на Запорізькому напрямку, налагоджує координацію з військовими підрозділами, відповідає за безпеку знімальних груп у зоні бойових дій.
Ці троє показали, що можна служити Україні і зброєю, і словом одночасно. Вони не обирали між безпекою та професією – просто продовжують робити те, що вміють найкраще, там, де це найбільше потрібно.
Їхні історії – лише частина мозаїки сучасної української журналістики. Про інших героїв професії, які отримали відзнаки за свою роботу в умовах війни, читайте у наступних матеріалах.
