Обговорення важливої теми відбулося під час семінару «Саморегулювання медіа: правила для нової реальності», який пройшов на Закарпатті. До заходу долучилися представники медійної спільноти з усієї України, експерти, журналісти та представники влади. Про роль регулятора у процесі співрегулювання розповідав член Національної ради Максим Онопрієнко.
Семінар, організований ОБСЄ спільно з Комісією з журналістської етики, став майданчиком для відкритого діалогу про майбутнє медіа в умовах стрімких змін і викликів. Захід відкривали високоповажні представники ОБСЄ – Карін Рьольке, старша радниця Програми підтримки ОБСЄ для України, та Беттіна Руіґіс, старша радниця бюро Представника ОБСЄ з питань свободи медіа у Відні.
Учасники обговорили, як адаптувати принципи професійної етики до нових реалій, зберігаючи баланс між свободою слова та суспільною відповідальністю.
Особливу увагу було приділено ролі державного регулятора. Максим Онопрієнко розповів про значення незалежного регулювання для розвитку якісної журналістики та дотримання стандартів. Член Національної ради наголосив, що співрегулювання – це спільні правила, які розробляються медіа та Національною радою і стосуються певних підходів до роботи медіаспільноти, у тому числі правил щодо контенту.
Медіа добровільно їх дотримуються. Важливо, що закон не забороняє поєднувати співрегулювання та саморегулювання, яке є ініціативою самих медійників без участі держави.
Закон «Про медіа» визначає співрегулювання як поєднання державного контролю та саморегулювання, задля уникнення цензури, фейків та зловживань свободою слова. Це процес створення кодексів та правил поширення контенту, де медіа добровільно зобов’язуються їх дотримуватися, а Національна рада визнає ці правила достатніми для захисту суспільного інтересу.
«Спільне регулювання не скасовує і не обмежує свободу саморегулювання в медіа та журналістиці», – зазначив член медіарегулятора.
Важливим і цікавим для України у цьому питанні є європейський досвід, де співрегулювання та саморегулювання заохочуються на рівні ЄС, зокрема в Директиві про аудіовізуальні медіапослуги та Європейському акті про свободу медіа.
Особливу увагу заслуговує практика європейських країн. Співрегулювання працює у Франції, Німеччині, Великій Британії, де медіа самі створюють кодекси, а держава визнає їх достатніми для дотримання стандартів.
«Держава може допомагати, але не втручається в оцінку журналістських матеріалів. Це роблять пресові ради або інші саморегуляторні органи», – навів приклад європейської практики Максим Онопрієнко.
Також нагадав присутнім, що в Україні наразі створено чотири органи співрегулювання для різних видів медіа: аудіовізуальних, аудіальних, онлайн-медіа та друкованої преси. Їх мета – співпраця медіа та регулятора, розробка кодексів поширення інформації та формування експертної спільноти.
«Органи спільного регулювання створюють обов’язкові кодекси і критерії, які стосуються захисту національної безпеки, недопущення мови ворожнечі, пропаганди, дискримінації, захисту дітей, визначення національного продукту та правил реклами», – пояснив Максим Онопрієнко.
Він також чітко окреслив відмінності між органами спільного регулювання та різними етичними медіаініціативами, зокрема, Комісією з журналістської етики (КЖЕ).
Наголосив, що кодекси, які розробляють ОСР, є обов’язковими до виконання й затверджуються Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Водночас орган співрегулювання не надає висновків про етичність або неетичність матеріалу або про дотримання журналістських стандартів: це може зробити лише орган саморегулювання.
У семінарі взяли участь понад 30 представників медіаспільноти з усієї України: журналісти регіональних видань, медіаменеджери, редактори, представники громадських організацій, що працюють у сфері свободи слова та розвитку медіа. Модерували насичену програму семінару Андрій Кулаков, програмний директор «Інтерньюз-Україна», та Андрій Куликов, голова Комісії журналістської етики, журналіст, теле- і радіоведучий, співзасновник «Громадського радіо».
Протягом п’ятиденного семінару учасники ставили запитання, ділилися власним досвідом та брали участь у жвавих дискусіях. У фокусі обговорення були також виклики, пов’язані з поширенням дезінформації, взаємодією між журналістами та владою, а також інструменти, що дозволяють зберегти професійні стандарти в часи кризи.
