4 квітня ГО «Жінки в медіа» презентувала дослідження на тему гендерно зумовленого онлайн-насильства щодо українських журналісток. Тема, яка широко обговорюється на світових форумах, є актуальною і для України. Через війну в журналістиці працюють дедалі більше жінок, а отже, для них зростають ризики зіткнутися з насильством в інтернет-просторі. До обговорення цієї проблематики були запрошені представники медіа, громадянського сектору, правоохоронних органів, народні депутати. Медіарегулятор під час зустрічі представляв член Національної ради Олександр Бурмагін.
Дослідження було проведено ГО «Жінки в медіа» в межах проєкту в партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії.
«Онлайн-насильство щодо жінок, які працюють в медіа, є дуже серйозною загрозою. І ці загрози мають як цифрові, так і дуже реальні наслідки в реальному житті. Ця форма насильства – в мережі – впливає на стан тих, хто його зазнає, і обмежує можливість журналісток працювати й інколи навіть сприяє самоцензурі через страх за власне життя, за життя своїх близьких», – висловилася керівниця «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко.
Ця проблема стосується не лише України, але й усього світу. Це спільні виклики для багатьох країн.
Тереза Корбахер, керівниця проєктів у сфері свободи слова, доступу до інформації та безпеки журналістів бюро ЮНЕСКО в Україні, розповіла про те, що 2022 року ЮНЕСКО і партнери опублікували перше глобальне комплексне дослідження рівня онлайн-насильства щодо журналісток. Його висновки перегукуються з тим, що відбувається і в Україні, і на світовому рівні.
«Журналістки по всьому світу зазначають, що уникають певних тем або навіть загалом покидають професію внаслідок онлайн насильства. Медіапрофесія в Україні переважно жіноча, і загрози лише зростають».
Ширша тенденція, яку запримітило ЮНЕСКО, свідчить про те, що онлайн-насильство щодо жінок часто є скоординованим і організованим.
Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко назвала обговорювану проблематику – питанням національної безпеки.
«Права людини – це питання національної безпеки. І насильство, яке може чинитися в інтернет-просторі, дуже часто пов’язане з діями не тільки громадян України, але частіше – країни-агресора російської федерації. Ми знаємо, що у своїх деструктивних стратегічних комунікаціях, фактично в гібридній війні, росія активно застосовує гендерну тематику, в тому числі нападаючи на носіїв цієї інформації».
Під час дослідження громадська організація отримала відповіді на доволі велику анкету від 180 журналісток. 81% з них стикалися з онлайн-насильством, пов’язаним з їхньою роботою. Водночас лише 64% з них чітко могли визначити його як таке. Це свідчить про подальшу потребу просвітницької роботи серед журналісток.
У процесі дослідження також систематизували різні типи онлайн-насильства. Найчастіше журналістки стикалися з мізогінною та сексистською мовою, а також дифамацією, що мала на меті завдати шкоди професійній репутації.
Наслідками онлайн-насильства найчастіше були: погіршення психологічного та ментального здоров’я, фізичне зниження працездатності, самоцензура щодо певних тем, погіршення фізичного здоров’я.
Під час презентації дослідження медійниці – Світлана Остапа, голова Наглядової ради суспільного мовника; Діана Буцко, воєнна кореспондентка Hromadske; Олена Мудра, журналістка-фрилансерка видання «Закарпаття онлайн»; Наталія Онисько, журналістка-розслідувачка NGL.media, Львів; Анна Редько, екс-журналістка телеканалу «TV5» (Запоріжжя) – поділилися своїми історіями про те, як вони стикнулися з онлайн-насильством і як вони долали його. В окремих випадках таке насильство перейшло з онлайн-простору в реальні переслідування.
«Будь-яке насильство в будь-яких формах і проявах, по-перше, має бути забороненим, а по-друге, мати ефективне реагування від тих чи інших державних органів, регуляторів, відповідно до їх компетенцій. Тому що однією з ключових речей у цих всіх історіях, власне, є те, що будь-яке зло або насильство має бути покараним, і це мають розуміти всі – буде невідворотність покарання», – акцентував у своєму слові Олександр Бурмагін.
Для Національної ради, як медіарегулятора, гендерні питання, питання медіаграмотності є наскрізними і зафіксовані у стратегії та плані її реалізації, зауважив він. І Національна рада готова й надалі підтримувати проєкти, дослідження, ініціативи, спрямовані у тому числі на просвіту у цій сфері.
Наразі регулятор відповідно до Закону «Про медіа» має повноваження реагувати на дискримінаційні висловлювання та мову ворожнечі. Тобто всі насильницькі прояви щодо свободи слова новий Закон забороняє і передбачає достатньо суворі санкції.
Поки у практиці Національної ради не було помічено випадків онлайн-насильства. Кілька заходів реагування вжито за порушення статті 36 Закону – через зафіксовані гомофобні висловлювання.
«У випадку фіксації онлайн-насильства або дискримінаційних висловлювань, хейт-спічів у тих інструментах або платформах, або аккаунтах, які мають ознаки медіа, або є зареєстрованими медіа, звісно, що ми будемо реагувати швидко, можна сказати, жорстко, ефективно і відповідно до наших повноважень, які нам надає нове медійне законодавство», – наголосив член Національної ради.
Стосовно платформ Олександр Бурмагін повідомив, що Національна рада стикається з певними труднощами в комунікаціях. Платформи не поспішають іти на контакт з регулятором і працюють за своїми загальними алгоритмами, тобто реагують на наші звернення, як на скаргу звичайного юзера та відповідно до загальних своїх політик. Тут ситуація може змінитися з імплементацією європейських інструментів і механізмів відповідно до європейських актів DSA, DMA, EMFA тощо.
Водночас, за словами Бурмагіна, Національна рада може активно використовувати міжнародні майданчики для інформування про діяльність України у цій сфері та спільного пошуку шляхів подолання такого явища. Нещодавно голова Національної ради Ольга Герасим’юк у складі урядової делегації взяла участь у засіданні комісії ООН зі становища жінок. Крім того, медійний регулятор працює разом з іншими медіарегуляторами у EPRA – Європейській платформі регуляторних органів, а також має статус спостерігача в Європейській раді з медіапослуг, що діє на рівні ЄС.
Учасники зустрічі погодилися, що уряд, медіа, громадянське суспільство мають сформувати методи реагування на онлайн-насильство щодо журналісток. Водночас попри те, що над цією проблематикою мають спільно працювати різні органи влади, найперше вона стосується діяльності правоохоронних органів. Адже саме вони можуть відкривати провадження, проводити слідчі дії, притягувати до відповідальності.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Ярослав Юрчишин запропонував провести спільні комітетські слухання на цю тему за участі різних комітетів Парламенту.
Дослідження ГО «Жінки в медіа» «Її голос — мішень для них: гендерно зумовлене онлайн-насильство щодо українських журналісток».
Рекомендації ЮНЕСКО щодо заходів реагування на онлайн-насильство проти журналісток включно з системою оцінки реагування на онлайн-насильство.
