Серед викликів, які долають українські медіа в умовах війни, – небезпека бути вбитим, погрози, цькування, окремо варто виділити – онлайн-насильство. З цим видом переслідування в Україні переважно зіштовхуються жінки-журналістки, які й раніше становили більшість у медіагалузі, а після початку повномасштабного вторгнення ця частка з обʼєктивних причин зросла. На кінець 2023 року 77% журналістів становили жінки.
Питання захисту жінок у медіа є актуальним не лише для України, а також стало однією із провідних тем обговорення на пленарному засіданні Керівного комітету Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI), який проходив на початку грудня у Страсбурзі (Франція). За словами голови Національної ради Ольги Герасим’юк, яка представляла Україну на цьому заході, присутні на обговоренні наголосили, що жінки-журналістки сьогодні значно більше отримують погроз, переслідувань, принижень. Цю інформацію, як уточнила голова регулятора, підтвердив і комісар з прав людини Майкл О’Флаерті.
У контексті загроз для жінок-журналісток окремо варто виділити тему онлайн-насильства. Як свідчать дані дослідження ГО «Жінки в медіа», 81% опитаних українських журналісток у 2024 році стикалися з різними проявами онлайн-насильства. Найчастіше з мізогінією (жінконенависництво) і дифамацією (поширення брехні про людину) заради професійної дискредитації.
Організація проаналізувала 10 найпопулярніших україномовних новинних YouTube-каналів, додали до них YouTube-канали медіа з білого списку й обрали цьогорічні відео, у яких щонайменше одна жінка виступає в ролі ведучої або інтервʼюерки. Загалом на 15 каналах вийшло 2300 таких відео, під якими експерти нарахували 285 тисяч коментарів. Саме зміст цих коментарів й аналізувався. 9% зі всіх 285 тисяч проаналізованих коментарів містили щонайменше один вид гендерно зумовленого онлайн-насильства.
Такий вид насильства проти журналісток не є суто локальним українським явищем. За результатами глобального дослідження насильства в інтернеті проти жінок-журналісток, проведеного ЮНЕСКО в 15 країнах світу наприкінці 2022 року, 73% респонденток відповіли, що стикалися з онлайн-насильством під час своєї роботи. Онлайн-атаки вплинули на професійну репутацію чи роботу кожної десятої медійниці. Кожна п’ята сказала, що зазнала нападу чи жорстокого поводження офлайн у зв’язку із систематичним переслідуванням в інтернеті.
Небезпеки, які несе онлайн-насильство
Ознаки онлайн-насильства часто проявляються у способі звернення до жінок. Використання певних слів чи виразів може бути способом знецінити, принизити або відвернути увагу від важливості теми. Наприклад, сексистські звернення на кшталт «жіночка» чи «дівка» демонструють бажання зменшити роль жінки. «Іншим поширеним інструментом є мова ворожнечі, яка використовується для знеособлення та приниження, коли журналісток називають принизливими словами, як-от «журнашлюхи», «безмозгла», «тупа блонда» чи «шльондри»», – йдеться у повідомленні.
Найтиповіші приклади лайки та нецензурної лексики стосовно жінок-журналісток – слова, що мають сексуалізований характер, чи натяки на фізіологічні або тілесні аспекти, ознаки дегуманізації, прирівнювання до тварин чи їхніх частин. «Мова ненависті рясніє яскравими прикметниками та дієсловами, які часто відтворюють погрози смертю та фізичним насильством», – уточнюється у дослідженні.
Як зазначають «Жінки в медіа», агресивні коментатори прагнуть не тільки дискредитувати журналістські матеріали, принизити, зганьбити й залякати жінок-журналісток, змушуючи їх замовкнути або відійти від публічної діяльності. «Вони намагаються професійно дискредитувати саму журналістську професію, підірвати довіру до фактів, знецінити свободу слова й обмежити активну громадську участь у публічних обговореннях», – ідеться у повідомленні.
Очевидний наслідок публічного онлайн-цькування журналісток повʼязаний із так званим охолоджувальним ефектом – ситуацією, коли онлайн-насильство впливає не тільки на самих журналісток, а й на решту жінок. Себто тих, хто спостерігає за ситуацією «ззовні». Результат – зменшення бажання в жінок здобувати журналістську освіту чи розвивати журналістську карʼєру, посилення страху публічності, бажання вдатися до самоцензури, щоб уникнути теми, яка потенційно може здійняти хвилю ненависті.
Онлайн-насильство проявляється в різних формах і видах, які рідко існують ізольовано або в чистому вигляді. Часто вони переплітаються або поєднуються в одному коментарі чи повідомленні. Попри це їх виокремлення має ключове значення для класифікації і глибшого розуміння загроз, які становить кожна форма насильства.
Види онлайн-насильства:
- сексизм;
- мізогінія або жінконенависництво – ненависть, зневага, упередженість, огида до жінок;
- погрози смертю або фізичним насильством;
- погрози зґвалтуванням чи іншим сексуальним насильством;
- мова ворожнечі;
- гендерна дезінформація;
- доксинг (публікація чутливої особистої інформації, як-от домашня адреса);
- секторинг / порнопомста (погроза опублікувати інтимні фото, відео тощо);
- гендерно зумовлений тролінг;
- дифамація – публічні заяви з метою завдати шкоди репутації журналістки.
